Іванова А. М. Голова дівчини

Напис, виконаний простим олівцем українською та російською мовами під фотографією, свідчить: «Іванова А. М. Голова дівчини. Київ. 1920. Село Луб'янка, хата Ярмоли Івана господаря у якого я квартирувала, коли була вчителькою». Стилістика роботи є виразним зразком практик кола Михайла Бойчука, адже Антоніна Іванова на прикладі цього живописного зображення дівчини демонструє, у якому напрямку могла б розвиватися сакральність, чи до певної міри явище «постікони». Робота сфотографована у декількох версіях: кольорова (відповідність оригіналу викликає застереження) та чорно-біла. Стосовно візуальних особливостей, то на рівні ракурсу, площинної стилізації та пошуку максимально виразних характеристик, можна знайти авторське прочитання православної іконографії. Наприклад, тип зачіски з кількома невеликими пасмами, підхід до вирішення чола, брів, очей та носа має виразні паралелі з іконописом, зокрема типом обличчя й трактуванням волосся Спаса Нерукотворного XI ст. (Державна Третьяковська галерея, рф) й заодно демонструє звернення Антоніни Іванової до винятково важливої теологічної концепції, згідно з якою кожна людина є іконою, адже створена на образ та подобу Бога (Буття 1:26-27).

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького