Назад

Лист Івана Труша

Іван Труш

  • Лист Івана Труша 1
  • Лист Івана Труша 2
  • Лист Івана Труша 3
  • Лист Івана Труша 4
  • Лист Івана Труша 1
  • Лист Івана Труша 2
  • Лист Івана Труша 3
  • Лист Івана Труша 4
Основна інформація
ID
Ф-Рукописи-Арх-ЛНГМ-7
Автор
Іван Труш
Назва
Лист Івана Труша
Дата створення
24.11.1935
Матеріал
папір чорнило
Місце
м. Львів, Друга Річ Посполита
Додатково
Інформація про автора
Автор
Іван Труш
Роки життя
1869–1941
Країна
Австро-Угорська імперія, УРСР, тепер Україна
Біографія
Іван Іванович Труш (18.01.1869 – 21.03.1941) – відомий український художник-імпресіоніст, майстер пейзажу та портрету, основоположник реалістичного напряму в українському живописі, громадський та культурний діяч, мистецтвознавець, редактор, видавець. Начався у Краківській школі красних мистецтв (1891–1897), у класах Л. Вичулковського, Я. Станіславського. Під час змін керівництва Краківської школи, Іван Труш вирішив спробувати свої сили у Відні, і 1894 році записався як вільний слухач до Академії образотворчих мистецтв (1894) Akademie der bildenden Künste. На останньому курсі Краківської школи красних мистецтв, отримавши державну стипендію прибуває до Мюнхена (1897), і вступає до приватної школи у Антона Ашбе (Anton Ažbe). У цьому ж році повертається до Кракова, де за свої кращі роботи був відзначений двома срібними і однією бронзовою медалями. Після повернення до Львова став активним діячем Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка (НТШ), на замовлення якого виконував різні роботи, зокрема портрети видатних діячів. Разом із М. Грушевським заснували у 1898 році перше мистецьке «Товариство для розвою руської штуки» та організував три його виставки. У 1905 р. – ініціював і організував Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів». Іван Труш заснував журнали «Будучність» (1899) та «Артистичний вісник» (1905), останній виходив під редакцією спільно із С. Людкевичем. У 1901 році викладав у Київській рисувальній школі М. Мурашка. Спадщина Івана Труша налічує понад 6 тисяч робіт, включно з психологічними, академічними портретами, серед яких впізнаваний, проникливий образ друга і колеги Івана Франка. У пошуках нових вражень, і щоб поповнити свою палітру кольором і світлом, художник багато подорожує Наддніпрянською Україною (Київ, Канів, полтавський Гадяч, Гуцульщина), Хорватією (Ловран та Опатія, 1901), Кримом (Алупка, Алушта, Балаклава, Севастополь), Королівством Італія (Рим, 1902; Венеція, 1908), а за фінансової підтримки сімейного лікаря Тадея Солов’я – Єгиптом і Палестиною (1912). З улюблених мотивів І. Труш створював цілі серії. Так, однією з перших була серія пейзажів Дніпра, а кращою з неї є картина «Дніпро біля Києва» (1910). Згодом він присвятив низку картин самотній сосні, малюючи її в різні пори року й дня. Луки, поля, старий млин, пні дерев приваблюють митця своєю таємничою красою, так серед інших з’являється цикл «Життя пнів». У побутовому жанрі художника зачарувало життя гуцулів, їхні звичаї, барвисте вбрання, так з’являються композиції «Гагілки», «Великодня процесія», «Трембітарі», «Гуцулка з дитиною», «Гуцульський хлопчик» на тлі гірських краєвидів. Громадська та творча діяльність І. Труша відіграла важливу роль у формуванні українського культурного середовища. На експозиції Галереї представлені твори з власної фондової збірки («Дніпро», «Вітряк», «Біля моря»).
Опис роботи
На листі паперу зафіксовано рукописний текст Івана Труша, написаний українською мовою: «Львів 24/11 1935 / Високоповажний Пане Меценас! / Зачало ся припадково в Станїславові: ото, замість 350 зол. для мене тодї у Львові конечно потрібних, привіз я тілько 50. Не задовго по тім наступила друга «катастрофа» і відсунули ся від мене, знов конечно потрібні 200 зол. в неозначену даль, а при кінчи, перед трома тижнями відпали менї сподївані і “певні” 300 зол. Ті неповодження сильно відбили ся на моїм економічнім стані і фатально ударили мене по нервах, – тим сильніше, що з недостачою гроша в конечно потрібній кількости прийшли дуже небажані комплікації. Ja попав в пригноблення а почасти і в апатію до всього. В таких часах нервно ненавиджу писати що буде а тут і листів, [нерозбірливо] до найблизших і до найсимпатичніших мені осіб. Ось тому не писав я і до Вас, хоча дуже хотїло ся в який спосіб порадити Вам, як продавати залишені у Вас образки. Се также одна з причин, що не хотячи пригадувати Вам того, що й так лежить Вам серци, не хотів бути нахалом і мовчав. / Підчас павзи по написанню останніх речень повстав в моїй голові і напрямі продажі картин план котрий мусить потягнути за собою присилку ще кількох картин, які я завтра відішлю з довшим листом, якого сегодня не можу написати, бо хочу от сего листа з кількома иншими передати на почту, згладно вкинути до скринки почтової [продовження на звороті] Відішлю рівночасно і листа до от. Стефановича до Кут. Ja страшно тїшуся, що уже заз написав до Него кілька симпатичних слїв. Ja сегодня цїлий день пишу листи. Запевно цїкаві, що мене до того раптово спонукало. – Ото, вчера продав я кілька образків за 200 зол. якими сегодня запхав найбільш разачі діри, і се менї помогло до тої мірі що попав лїпший трохи гумор, успокоївся і набрав енергії до писання. Сей успіх спричинить мені сегодня гарний сон, який буває у мене по довершеню якоїсь, хотьби скромної артистичної концепції, або по виконаню обовязків, які довго на менї тяжіли. / – Ja мав план з кінцем вересня або початком жовтня приїхати до Станїславова з викладом, побути там три днї, зробити в порі, якби дні були теплі з Вашою донею як не одну, то дві екскурсії за місто і дати виклад що то краєвид і помогти в мальованю бодай дрібного пейзажу. Сей, як багато мої прегарних плянів, не зреалїзований з браку грошей і з причини ріжних з тим браком звязаних конечностей, які менї не позволяють анї на день опустити мою хату. Се ще не пропаща справа. Її можна полагодити в дуже педагогічний спосіб і дома у Вас. На се я маю метод, не гірший першого, як правдоподібно побачите. / Дуже бажаю поїхати сеї зими з опертим, найінтереснішим викладом до Станїславова, уже без найменшого наміру продавання там моїх образків. При тій нагоді знов бажаю дати Вашій доні підставу [продовження на наступному листку] як малюєть ся, зглядно рисуєть ся людська голова. Тут я тїшуся що мешкаєте в Станїславові. У Львові учити когось малювати булоби для мене не можливе, з тої причини що не допустив до повстання укр. академії і не принимав лєкції. В останніх місяцях я знов не прийняв двох пропозицій лекцій [закреслено] в тім і урядникови скарбовому від означення висоти податків Зєлїнському. Буду дуже задоволений що бодай в найголовнішім в малярстві для початкуючих, поможу у Ваші донї. Раз зачав, то мушу докінчити бодай у найважніших початках. / Уже ½ 8 веч. Мушу кінчати листа і вкинути до скринки, бо о год 8 листи коло мене вибирають. Тут мушу признати ся, що чую у тому по написанню від полудня до тепер 6 листів. Страх я не привикший до писання, – а тут мушу сими днями зачати писати фейлятони передовсім до “Дїла”. / Завтра на певно вишлю кілька дрібних моїх праць і довшого листа. Тимчасово здоровлю Вас і Вашу цїлу сїмю сердечно. Будь ласка написати менї як називають ся Вашї дїти. Мені було неприємно писати замість імени слова Ваша доня. / З сердечним привітом / Іван Труш».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано