Лист Івана Труша

На листі паперу зафіксовано рукописний текст Івана Труша, написаний українською мовою: «Львів 24/11 1935 / Високоповажний Пане Меценас! / Зачало ся припадково в Станїславові: ото, замість 350 зол. для мене тодї у Львові конечно потрібних, привіз я тілько 50. Не задовго по тім наступила друга «катастрофа» і відсунули ся від мене, знов конечно потрібні 200 зол. в неозначену даль, а при кінчи, перед трома тижнями відпали менї сподївані і “певні” 300 зол. Ті неповодження сильно відбили ся на моїм економічнім стані і фатально ударили мене по нервах, – тим сильніше, що з недостачою гроша в конечно потрібній кількости прийшли дуже небажані комплікації. Ja попав в пригноблення а почасти і в апатію до всього. В таких часах нервно ненавиджу писати що буде а тут і листів, [нерозбірливо] до найблизших і до найсимпатичніших мені осіб. Ось тому не писав я і до Вас, хоча дуже хотїло ся в який спосіб порадити Вам, як продавати залишені у Вас образки. Се также одна з причин, що не хотячи пригадувати Вам того, що й так лежить Вам серци, не хотів бути нахалом і мовчав. / Підчас павзи по написанню останніх речень повстав в моїй голові і напрямі продажі картин план котрий мусить потягнути за собою присилку ще кількох картин, які я завтра відішлю з довшим листом, якого сегодня не можу написати, бо хочу от сего листа з кількома иншими передати на почту, згладно вкинути до скринки почтової [продовження на звороті] Відішлю рівночасно і листа до от. Стефановича до Кут. Ja страшно тїшуся, що уже заз написав до Него кілька симпатичних слїв. Ja сегодня цїлий день пишу листи. Запевно цїкаві, що мене до того раптово спонукало. – Ото, вчера продав я кілька образків за 200 зол. якими сегодня запхав найбільш разачі діри, і се менї помогло до тої мірі що попав лїпший трохи гумор, успокоївся і набрав енергії до писання. Сей успіх спричинить мені сегодня гарний сон, який буває у мене по довершеню якоїсь, хотьби скромної артистичної концепції, або по виконаню обовязків, які довго на менї тяжіли. / – Ja мав план з кінцем вересня або початком жовтня приїхати до Станїславова з викладом, побути там три днї, зробити в порі, якби дні були теплі з Вашою донею як не одну, то дві екскурсії за місто і дати виклад що то краєвид і помогти в мальованю бодай дрібного пейзажу. Сей, як багато мої прегарних плянів, не зреалїзований з браку грошей і з причини ріжних з тим браком звязаних конечностей, які менї не позволяють анї на день опустити мою хату. Се ще не пропаща справа. Її можна полагодити в дуже педагогічний спосіб і дома у Вас. На се я маю метод, не гірший першого, як правдоподібно побачите. / Дуже бажаю поїхати сеї зими з опертим, найінтереснішим викладом до Станїславова, уже без найменшого наміру продавання там моїх образків. При тій нагоді знов бажаю дати Вашій доні підставу [продовження на наступному листку] як малюєть ся, зглядно рисуєть ся людська голова. Тут я тїшуся що мешкаєте в Станїславові. У Львові учити когось малювати булоби для мене не можливе, з тої причини що не допустив до повстання укр. академії і не принимав лєкції. В останніх місяцях я знов не прийняв двох пропозицій лекцій [закреслено] в тім і урядникови скарбовому від означення висоти податків Зєлїнському. Буду дуже задоволений що бодай в найголовнішім в малярстві для початкуючих, поможу у Ваші донї. Раз зачав, то мушу докінчити бодай у найважніших початках. / Уже ½ 8 веч. Мушу кінчати листа і вкинути до скринки, бо о год 8 листи коло мене вибирають. Тут мушу признати ся, що чую у тому по написанню від полудня до тепер 6 листів. Страх я не привикший до писання, – а тут мушу сими днями зачати писати фейлятони передовсім до “Дїла”. / Завтра на певно вишлю кілька дрібних моїх праць і довшого листа. Тимчасово здоровлю Вас і Вашу цїлу сїмю сердечно. Будь ласка написати менї як називають ся Вашї дїти. Мені було неприємно писати замість імени слова Ваша доня. / З сердечним привітом / Іван Труш».

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького