Назад

Вітальна листівка

Григорій Крук

  • Вітальна листівка 1
  • Вітальна листівка 2
  • Вітальна листівка 1
  • Вітальна листівка 2
Основна інформація
ID
Ф-Рукописи-Арх-ЛНГМ-27
Автор
Григорій Крук
Назва
Вітальна листівка
Дата створення
18.12.1977
Техніка
поштівка
Місце
Федеративна республіка Німеччина (?)
Додатково
Інформація про автора
Автор
Григорій Крук
Автор мовою оригіналу
Hryhorii Kruk
Роки життя
1911–1988
Країна
Австро-Угорська імперія
Біографія
Григорій Крук (1911, Братишів – 1988, Мюнхен) – український скульптор і графік, який працював у Німеччині. Вчився у Краківській академії мистецтв у К. Ляшки, за сприяння Б. Лепкого перебрався до Берліна, проте не одразу зміг вступити до академії. З допомогою Федора Ємця, який працював в Академії мистецтв, він записався до класу скульптури професора Альфреда Фоке (A. Vocke). Помітивши здібності студента, він виклопотав для нього стипендію, а після її закінчення допомагав із замовленнями та комісійними. У 1939 році, після початку Другої світової війни, йому було дозволено залишитися в Берліні, однак позбавлено стипендії. Григорія перевели до класу Арно Брекера. Навчався також у професорів Отто Гітцбергера, Августа Кранца. 1945 року переїхав до Мюнхена. Виставляє по 28 скульптур і малюнки на виставках у Лондоні, Единбурзі та Бонні. У 1961 році 35 його творів експонувалися в Нью-Йорку й Філадельфії, а потім – у Відні.
Опис роботи
На лицьовому боці надрукованої у Німеччині листівки репродуковано роботу П’єра-Огюста Ренуара (1841–1919) «На терасі» (Les Deux Sœurs: Sur la terrasse) (полотно, олія, 1881, Інститут мистецтв Чикаго, США). Оригінал картини належить до зрілого імпресіоністичного періоду творчості П’єра-Огюста Ренуара, коли мистець поєднував живописні пошуки імпресіонізму з акцентом на портретні мотиви та увагу до зображення сучасного міського життя. На полотні зафіксовано двох жіночих персонажів – молоду жінку у темно-синьому вбранні з червоним капелюшком та дівчинку у світлій сукні з капелюшком, прикрашеним квітами. Сцена розгортається на терасі кав’ярні в Аржантеї, де бачимо пейзаж із рікою Сеною на задньому плані. Художник майстерно використовує яскраві кольорові акценти – червоний, синій, зелений – для створення гармонійної композиції. У творах цього періоду П’єр-Огюст Ренуар зосередився на враженні миттєвості, легкості та радості повсякденного життя. Світло, що відбивається у листі дерев і переломлюється у кольорах одягу та квітів, підкреслює головну рису імпресіонізму – відтворення зорових вражень. Окрім естетичної цінності, полотно має і соціокультурне значення, адже відображає атмосферу паризького передмістя другої половини XIX століття та ідеї гармонії, невимушеної краси та інтимності родинного затишку. На звороті листівки рукописний текст Григорія Крука, виконаний синім чорнилом: «18.XII.1977 / Мої найдорожчі. Було мені дуже / приємно отримати від Вас вістку. / Дякую Вам за Святочні і Новорічні / побажання. Бажаю Вам рівнож / щастя, здоровя, та успіхів в Новому / Році. Приготовляю 3 том [підкреслено] до друку [...] / мої нові різьби і рисунки. Буду щасливий / як все увінчається успіхом і / здоровя ще дожиє, мою охоту ще до / праці, але не завжди. Часом хочу бути / лінивим і не мож. Волочуся по світі і в-/ лаштовую виставки, часом навіть з успіхом/ тужу за кроповомі пишу про нього багато/ В польскім радіо буде відчитаний мій/ спромин про мойого коханого професора К. LASZCZKA. Друкований спомин вишлюдо Вар-/шавського радіо. Краків радо відвідав би / але, але, але там ще нема / порядків. Жидок Штерн і Swiderskji якщо / собі пригадуєш є професорами в Кр.акаде/мії. Це здібні хлопці були. Ту в Мінхені / приїхало багато жидів з Києва. Говорять чудо/во укр.мовою. Мені соромно, що від жидів мушу вивчати рідну мову. Маю велике ба-/жання Вас побачити. Я робив сьорання (?) / щоб Ви приїхали але це все на дармо. Може / хвильово є труднощі. До Братишева ще пишу / аж тільки до сусідів. Немаю нікого вже з рід-/них. Сам пю, сам гуляю, але не сам лягаю / Щиро Вас вітаю (?) міцно тисну Ваші руки, Ваш Грицько».
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано