Ескіз до монументального розпису на території Львівського державного шкіряного підприємства (до 1976 р. – шкіряна фірма «Світанок»)

Робота належить до ескізів розписів клубу Львівського шкіряного підприємства (1980 р.). Нині твори фактично втрачені. Як і у сцені на ярмарку (Г-ІІ-340), трактування, що його застосував художник, – відносно реалістичне, за характером деталізації – більш ілюстративне аніж монументальне. Завдяки цьому можна побачити досить нетипове для автора застосування фактур, що імітують орнаментику (на кептарі, хустці, сорочці, верхньому одязі, взутті). Такий підхід водночас надає роботі етнографічного компонента, але й ускладнює ідентифікацію, що сприяє універсалізації образів. Сюжет – це, фактично, сцена у майстерні шевця (чоботаря), до якого прийшли замовники: чоловік (фігура у фас, у лівій руці тримає люльку) та жінка (постать у три чверті, обличчя у профіль) у національних строях (трактовані декоративно, відповідають міжсезонню), які стоять по центру та з правого боку композиції. Зліва від цієї групи сидить навпочіпки майстер у легкому повсякденному одязі та робочому жовтому фартусі. У його правій руці – шевський молоток, розвернутий у максимально впізнаваному профільному ракурсі, а у лівій – готовий орнаментований сап’янець. За спиною шевця на стіні з лівого боку висять взуттєві колодки для чобіт і постолів, а також інші знаряддя. У глибині композиції з правого боку, немов при вході у майстерню з вулиці, стоїть стилізована група людей із трьох жінок, двох чоловіків та однієї неідентифікованої особи. Стверджувати про часову приналежність події доволі складно, адже, попри традиційне вбрання та архаїчні інструменти, які використовує майстер, у певних регіонах таку сценку можна було спостерігати як у ХІХ столітті, так і у 1970-ті роки. Колірне вирішення гармонійне, врівноважене, превалюють холодні тони, а основний акцент розташований по центру композиції – червоний сап’яновий чобіт з яскравою жовтою підошвою.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького