Святий Єронім

Чільне місце серед агіографічних полотен Хосе де Рібери посідають зображення св. Єроніма Стридонського – пресвітера, екзегета, перекладача Святого Письма, одного з великих учителів Церкви, творця канонічного тексту Біблії, котрий чотири роки провів у пустелі неподалік ассирійського міста Антіохія. Іконографія зображень святого різноманітна. Найчастіше його відтворюють як покутника – оголеного, з пов’язкою на стегнах, висохлого і змореного; навіть за написанням книги, бо саме так представляли пустельників-покутників. Атрибутами святого є череп, голуб, каміння, клепсидра, книга, лев або левеня, перо або стилос із табличкою, модель церкви, верблюд (символ витривалості у праці), труба (образ архангельської труби Страшного Суду). Х. де Рібера звертався до образу святого не воднораз, зокрема у відомих полотнах «Святий Єронім чує останню трубу» (1626), «Святий Єронім з ангелом Суду» (1626) та зображенні св. Єроніма 1644 року, атрибуція якого потребує подальших підтверджень. Картина зі львівської колекції належить до поширеного іконографічного типу «Єронім у келії», в межах якого святого зображають у глибоких усамітнених роздумах, з книгою і пером, що вказують на ученість, та черепом і клепсидрою, які символізують проминальність земного буття. Особливістю образно-пластичного вирішення твору є одухотвореність і притишений внутрішній драматизм образу, відтворений контрастом світлотіні (к’яроскуро) й чітким окресленням постаті на чорному тлі (тенебросо). Пластичної цілісності зображенню надає чітка ритміка та урівноваженість світлових акцентів і темних глибоких тонів.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького