Ескіз розпису

Робота (21 х 70 см) належить до серії ескізів Василя Польового за мотивами культури та побуту народів, що проживали на Крайній Півночі СРСР. Зазначимо, що цим же періодом датовано живописні твори автора, зокрема портрет хлопчика, одягненого в національний стрій. Основним акцентом з погляду сюжету є розбудова галереї символічних позначень, те, яким чином у межах нового політичного строю та орієнтування на промислову та науково-технічну революцію розвивалися представники цих етносів, що вели самобутній спосіб життя з характерними заняттями – полюванням та рибальством. Автор зображає три сцени, де можна побачити традиційний лад і побутування мисливців, вірогідно, вбраних у кухлянки або ж камлейки (точніше встановити тип одягу складно з огляду на стилізацію).

У колі зліва відтворені представники невстановленого північного етносу (вірогідно, ненці чи коряки), які основну частину свого часу проводили поза стійбищами (у верхній частині зі зміщенням у правий бік зображено традиційне житло – ярангу). Ці народи займалися традиційними промислами, як-от випасанням північних оленів (у лівій частині композиції зображено фігуру цієї тварини з характерним силуетом, що дозволяє ідентифікувати її як Rangifer tarandus); мисливством, зокрема на хутрових звірів (внизу зображено невелику фігурку соболя (лат. Martes zibellina), або ж іншого локального представника родини куницевих); рибальством. У роботі відображена модернізація, передана через зображення рушниці в руках одного з мисливців. Тут варто вказати, що цей чоловік фактично цілиться у фігуру агітатора в другому колі, що суперечить світоглядним засадам, згідно з якими стрільба у людей – табу. У ромбі між лівим та центральним колом зображено групу людей на галявині, вглибині якої розташована, ймовірно, дослідницька станція, від якої летить вертоліт (з огляду на стилізацію, вірогідно МІ-1). У центральному колі простір упорядковано таким чином, що можна побачити силует п’ятикутної зірки (під нею зображено стилізоване сонце з променями).

Там ми бачимо групу людей, яка символізує модернізацію Крайньої Півночі у часи СРСР, зокрема силует заводу (вірогідно, металургійного комбінату рідкоземельних металів), газові вежі з працівниками у характерних робочих строях (зокрема характерний утеплений головний убір, що виготовляли спеціально для праці у цьому регіоні). У нижній партії над сонцем зображено чоловіка верхи на північному олені, який таким чином радше розважається, аніж виконує цілеспрямовану дію. У смузі між центральним та правим колом розташовано газові вежі та фігури плотогонів. У правому колі продемонстровано ряд зображень, характерних для радянського монументального мистецтва – алегоричні постаті акторів драматичного театру, балерину, скрипаля, гітариста, арфістку, піаністку та, ймовірно, кларнетиста, а також штангіста і бігунів. Стилістика відображення сюжетів одночасно скеровує до практик авангардного мистецтва з характерним насичено-контрастним колоритом та формальним підходом, який, до прикладу, присутній у роботах Володимира Маяковського та інших авторів «Вікон сатири РОСТА» (1919–1921 рр.).

Водночас підхід до композиції можна трактувати як вияв впливу іконописних практик, зокрема у контексті симультанності й символічності подій в окремих «клеймах» та розміщення на стилізованому тлі, що відображає надчасовий хронотоп природи Півночі.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького