Ангел

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-175
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Ангел
Дата створення: after 1880
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: лиття
Матеріал: бронза
Розміри: 31.5 x 11 x 16.5 см (висота x ширина x глибина)

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: меморіальний
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Придбано у Мєчислава Лопушанського Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова.
Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові.
Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі.
Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

Вагомим складником творчого доробку Т. Баронча є меморіальна пластика, що, поряд із портретами, здобула майстрові визнання. Зокрема скульптор відомий як автор надгробків для Личаківського цвинтаря, з-поміж інших – надгробку Крувчинських, для якого призначена постать ангела з колекції ЛНГМ. У гробівці знаної у Львові родини поховані Жеґота Крувчинський (1848–1893), лікар, галицький громадський діяч, президент гімнастичного товариства «Сокіл», Юлія Крувчинська (пом. 1872), Войцех Крувчинський (пом. 1877), Здзіслава Крувчинська (1867–1890), Влодзімєж Крувчинський (пом. 1889). Бронзова фігура ангела із збірки Галереї є моделлю надгробка Людвіки Крувчинської – дружини лікаря Ігнатія Крувчинського, померлої 1880 р. у 28-річному віці (Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму. Середина XVIII – середина XX ст. Львів : Апріорі, 2015. С. 170). Образно-пластичне рішення твору закорінене в традиційній меморіальній іконографії ангелів, що символізують чистоту та небесний захист, скорботу близьких, охорону душі в потойбіччі, підкреслюють зв’язок зі Всевишнім, нагадують про безсмертя душі та вічне життя. Особливістю моделі є інспірованість необароковим формотворенням, помітна у виразному силуеті й розімкненості скульптурної форми завдяки молитовному зверненню до неба скорботного погляду прекрасних очей. Енергійністю позначено моделювання об’ємів, що створює мерехтливі ефекти світла і тіні та відображає буремний душевний стан. Водночас елегійності й пластичної цілісності зображенню надає плинна вигнута лінія профільного силуету, контрастна щодо спрямованої діагонально вгору голови. Привертає увагу відмінність від галерейного проєкту кінцевого варіанту надгробка (пісковик, 1881), що набув ренесансної «неофлорентійської» вишуканості, романтичної ідеалізованості та еротизму завдяки ритму ліній, урівноваженості, майстерному моделюванню оголених грудей. Показова частотність звернення до образу ангела в меморіальній пластиці межі ХІХ – XX ст., зокрема в надгробках Ф.-Г. Ріхтера (1884), Л. Хожевської (1899–1901), А. Курилович (1899–1901), М. Цемірського (1886) авторства сучасника Т. Баронча Ю. Марковського.

Надписи та символи

На цоколі справа підпис: «Tadeusz Barącz». Всередині цоколя двічі: «Hp / 62».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького