Модель пам’ятника Адаму Міцкевичу

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-27
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Модель пам’ятника Адаму Міцкевичу
Дата створення: before 1894
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: відлив
Матеріал: гіпс вернікс
Розміри: 38.5 x 12.5 x 12.5 см (висота x ширина x глибина)

Додатково

Вид: скульптура
Жанр: портретний меморіальний
Провенанс: Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова.
Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові.
Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі.
Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

Постать є гіпсовою моделлю пам’ятника Адаму Міцкевичу, встановленому 1894 р. у Дрогобичі та знищеному 1918 р. Монумент – пізній твір Т. Баронча, що засвідчує різноманітність його доробку, в якому поряд з алегоричними, динамічними необароковими зображеннями трапляються скульптури, сповнені класичної ясності та величного спокою. Так, меморіально-глорифікаційний репрезентативний образ видатного польського поета, письменника, діяча польського національно-визвольного руху, засновника романтизму в польській літературі та початківця польської романтичної драми творять пряма постава фігури, натхненно відкинута голова, притиснута до грудей рука, погляд, спрямований в далечінь. Сприйняття у польському культурному контексті А. Міцкевича як національного героя і пророка відображає асоційованість відтвореної дії з палкою натхненною проповіддю: сучасникам, нададресату-історії, шерегу прийдешніх поколінь. На закоріненість зображення в класицистичній традиції вказують чітка архітектоніка, урівноваженість, лаконізм і виразність абрису, вивершене моделювання форм. Схоже урочисте, піднесене, статично-величне образно-пластичне рішення бачимо в погруддях А. Міцкевича роботи Т. Баронча у Карлових Варах (1897–1898, знищене у 1938) і Трускавці (1900). Пластично близькими до пам’ятника А. Міцкевичу у Дрогобичі є виконані скульптором у 1888 р. кам’яні постаті К. Шайнохи, А. Фредра та інших львівських письменників у залах Літературно-художнього кола в Міському казино (існували до 1939).

Портретована особа