Геній (Погруддя хлопчика)

Тадеуш Баронч

Основна інформація

ID: С-I-230
Автор: Тадеуш Баронч
Назва: Геній (Погруддя хлопчика)
Дата створення: 1884
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Новий час
Техніка: ліплення
Матеріал: теракота
Розміри: 46.5 x 42 x 23 см (висота x ширина x глибина)

Додатково

Вид: скульптура 3D
Сюжет: Алегорія
Провенанс: Дар Станіслава Баронча з дружиною Національна галерея міста Львова (до 1940)

Інформація про автора

Автор: Тадеуш Баронч
Автор мовою оригіналу: Tadeusz Barącz
Роки життя: 1849–1905
Країна: Австрійська імперія, Австро-Угорська імперія
Біографія: Тадеуш Баронч (24 березня 1849, Львів – 12 березня 1905, Львів) – польський скульптор вірменського походження, один із найбільш відомих майстрів різця у Львові другої половини ХІХ ст. Син Якуба Баронча – власника готелю «Краківський», та Терези з Трухлінських. Навчався у кадетській школі в австрійському місті Гайнбург, позаяк батько планував для сина кар’єру в армії. Згодом закінчив реальну школу у Львові. Мистецьку освіту розпочав у Краківській школі образотворчих мистецтв у 1868–1869 рр. у Владислава Лущкевича та Генрика Косовського. Студіювався у Мюнхенській академії мистецтв у майстерні Макса Віндмана (1869–1871). Здобуття фахової майстерності продовжив у Флоренції в майстерні Августо Рівальто (1872–1875). На початку 1876 р. повернувся до Львова.
Майстерня скульптора в готелі «Краківський» на пл. Бернардинській (нині – пл. Соборна) стала місцем зустрічей ентузіастів фотографії. 27 березня 1891 р. відбулося зібрання любителів фотомистецтва, що поклало початок інституціоналізації їхньої діяльності. Ранні роботи Баронча (до 1875 р.) виконані у річищі пізнього романтизму, більш пізні – реалізму, неоренесансну, необароко. У творах майстра помітний синтез традицій мюнхенської та віденської скульптурних шкіл, інтеграція останніх із яких відбулася завдяки творчій поїздці до Відня у другій половині 1870-х рр. та співпраці зі скульптурною фірмою Юліана Марковського – одного з яскравих представників віденської скульптурної школи у Львові.
Експонувати твори у Львові почав ще під час навчання в Мюнхенській академії мистецтв. Брав участь у щорічних виставках Товариства шанувальників красних мистецтв (Towarzystwo przyjaciół sztuk pięknych we Lwowie – TPSP) (1874–1904). У 1891 р. одержав нагороду Міжнародної виставки в Берліні за роботу «Голова старого». У 1893 р. експонував твори у Чикаго (США). У січні 1895 р. увійшов до «Комітету знавців» TPSP поряд зі С. Батовським, С. Дембіцьким, Т. Попелем, Я. Стикою. У 1897–1900 рр. долучився до скульптурного оздоблення Великого міського театру у Львові (нині – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), низки львівських будинків, створив чимало монументальних пам’ятників, портретів, надгробків, переважно на Личаківському цвинтарі. Пробував себе в анімалістиці: у 1929 р. на одній зі львівських виставок була показана «Голова пса». Відомі виконані Т. Барончем зображення геральдичних левів: біля входу до Ратуші та на пам’ятнику Константинові Ордону на Личаківському кладовищі.
Скульптор помер у Львові після тривалої хвороби на 56 році життя. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). У 1905 р. відбулась посмертна виставка робіт Т. Баронча, на якій було експоновано 120 рельєфів, скульптурних груп і погрудь. Після смерті Т. Баронча його брат Роман подарував роботи скульптора Міській галереї та бібліотеці Оссолінських. У 1940 р. під час націоналізації приватних мистецьких збірок художню збірку Оссолінських передали до Львівської картинної галереї (нині – ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького). Твори Тадеуша Баронча зберігаються в Національному музеї у Кракові та в Музеї міста Тарнув у Польщі.

Опис роботи

Т. Баронч здобув славу як автор численних пам’ятників, зокрема Адаму Міцкевичу у Дрогобичі (1894), Трускавці (1898), Бориславі (1898) та проєкту монумента поету у Кракові (1884–1885). У конкурсі на зведення останнього (1880–1890) перемогла робота Теодора Ригера, згодом відлита у Римі італійською фірмою «Nelli» й встановлена 1898 року на площі Ринок на перехресті вулиці Сінної та Сукенніце. 17 серпня 1940 року пам’ятник було знищено окупаційними німецькими військами, у 1955 році – відновлено. Нереалізований проєкт Т. Баронча вирізняли надмірна наративність і перевантаженість постатями, серед інших – генія, теракотова модель якого зберігається у збірці ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, бронзова – у Національному музеї у Кракові. Робота скульптора над монументом припадає на час утвердження наприкінці ХІХ ст. культу А. Міцкевича як «національного генія» польського народу, «національного пророка» та оголошення кількох конкурсів проєктів до 100-річчя з дня його народження. Прообразом скульптури стали численні в європейській художній традиції зображення геніїв як алегорій натхнення у пам’ятниках творчих людей. Чи не найбільш відомим у львівській скульптурі прикладом реалізації образно-пластичної концепції є пам’ятник А. Міцкевичу авторства А. Попеля (1902–1903) на Марійській площі у Львові з постаттю поета, який простягає руку за лірою, що її подає крилатий геній, злітаючи з небес. Стилістичною особливістю погруддя з галерейної збірки є ремінісценції романтизму, помітні у натхненному погляді та напіввідкритих юних вустах. Ідеалізованість, витончена лінія силуету, чуттєвість, м’яке моделювання вказують на інспірації «неофлорентизму», заснованого на творчому переосмисленні творів Донателло, Дезідеріо да Сеттіньяно, Бенвенуто Челліні.

Надписи та символи

На фасці справа підпис і дата: «T. Barącz / 884»; ззаду: «H VI / 17».

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького