Назад

Міфологічна сцена. Жертвоприношення цапа

Клод Мішель (Клодіон)

  • Міфологічна сцена. Жертвоприношення цапа 1
  • Міфологічна сцена. Жертвоприношення цапа 2
  • Міфологічна сцена. Жертвоприношення цапа 1
  • Міфологічна сцена. Жертвоприношення цапа 2
Основна інформація
ID
С-II-116
Автор
Клод Мішель (Клодіон)
Назва
Міфологічна сцена. Жертвоприношення цапа
Дата створення
1784
Країна
Франція
Культура
Новий час
Техніка
лиття
Матеріал
бронза
Розміри
21 x 50.5 см (висота x ширина)
Інформація про автора
Автор
Клод Мішель (Клодіон)
Роки життя
1738–1814
Країна
Франція
Біографія
Клод Мішель (Клодіон) (20 грудня 1738, Нансі – 29 березня 1814, Париж) – французький скульптор, представник камерного напряму неокласицизму. Належав до династії лотаринзьких скульпторів. Перші уроки майстерності отримав у батька Томаса Мішеля – придворного скульптора прусського короля. Згодом у Парижі навчався у відомого скульптора Жана-Батиста Пігаля. У 1759 і 1761 рр. відповідно здобув головний приз і срібну медаль Королівської Академії живопису і скульптури. У 1762 р. переїхав до Риму, де упродовж дев’яти років вивчав античне мистецтво. Вишукана пластичність творів Клодіона, переважно зображень німф, еротів, сатирів, вакханок, здобула йому популярність, замовлення і професійне визнання. Після повернення до Франції у 1771 р. скульптора було обрано в члени Королівської Академії живопису і скульптури. Окрім робіт на сюжети «галантної міфології», Клодіон є автором портретів, композиції «Клеопатра, що помирає», моделей статуеток для Севрської мануфактури, малюнків плакеток, ваз і канделябрів. Майстер працював у мармурі, бронзі, теракоті. Свої твори тиражував, вони надходили у продаж, що було новацією для його часу.
Опис роботи
На бронзовій плакеті, виконаній Клодіоном у 1784 р., у зрілий період творчості, зображено сцену жертвоприношення цапа під час Діонісій. Діонісії (Великі, Малі, Ленії) – одне з основних свят у Стародавній Греції на честь бога виноробства і продуктивних сил природи, покровителя театру, релігійного екстазу та творчого натхнення Діоніса. Святкування супроводжувалися трагедіями, комедіями, маскарадами, фалічною ходою, змаганнями поетів, бенкетами, жертвоприношенням цапа. Особливістю потрактування сюжету у роботі французького майстра є поєднання неокласичної архітектоніки з грайливістю, пластичністю і вишуканістю рококо. Так, композицію організовано чітким, майже музичним ритмом, започаткованим «крещендо» одноманітних, відтворених у профіль постатей фавнів з ріжками й кошиками стиглих плодів. Кульмінацією дії та ритмічною паузою слугує зображення у центрі, у його верхній частині, фронтального лику Діоніса, а внизу жертвоприношення цапа. Композицію завершує сцена пронизаних колоподібним рухом бурхливих веселощів, що віддзеркалюють злиття із силами природи та виром природних стихій.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького
Посилання скопійовано