Свята Луція

На вертикальній картині (ліва сторона вівтарної частини) зображено святу Луцію в розвороті вправо з чашею у руці. Це одна з двох вівтарних панелей, які є у колекції Галереї. Їх відносять до Флорентійської майстерні живопису початку XVI ст. В роботах спостерігається введення стилістичних рис маньєризму. Іконографічна система вівтаря – два бічні образи із зображенням святих фланкують центральну композицію. Такий тип вівтарних композицій був характерний для центральної Італії у перші десятиліття XVI ст. Із життєпису св. Луції відомо, що вона походила з відомої родини III ст. з Сіракуз. Вона мала вийти заміж, однак на гробі св. Агати в Катанії, куди Луція пішла у паломництво, аби просити про здоров’я для своєї матері, їй явилася сама Агата і заповіла дівчині мученицьку смерть. Повернувшись у Сіракузи, Луція сказала, що не має наміру виходити заміж, роздала свій посаг убогим і склала обітницю довічної чистоти. Кандидат у наречені доніс на неї як на християнку. Коли ж навіть тортури не примусили її зректися віри, Луцію стяли мечем. Дівчині було 23 роки. Смерть св. Луції оточена численними легендами, а даних про неї було настільки мало, що її ім’я навіть збиралися викреслити з Римського мартирологу. В одній з легенд Луція мала настільки прекрасні очі, що звертала на себе надмірну увагу оточення, і зрештою наказала осліпити себе, аби очі не були ні для кого спокусою. Атрибутами святої є світильник, меч, пальма мучеництва, вогонь під ногами, очі на таці, стилет, чаша.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького