Рисунок оголеної жінки, яка стоїть

На графічному листі закомпонована поколінна жіноча фігура у фронтальній позиції з легким поворотом торса та голови. Ліва кисть моделі розташована за спиною, у правій руці – невстановлений предмет видовженої форми з фактурною структурою (на кшталт паперу чи штивної тканини). Важливо, що саме таку позу можна доволі часто зустріти в класичних академічних постановках, адже особливості ракурсів, визначення світлових та пластичних особливостей є важливими для студіювання пластичних особливостей людського тіла, анатомічної побудови, а також відтворення складного за конфігураціями тривимірного об’єкта на двовимірній площині. Трактування обличчя, вірогідно, є портретним, однак доволі типізованим, що теж характерно для навчальних постановок у випадку, якщо акцент викладач робить на аналітичному дослідженні тіла моделі. Наголосимо, що автор попри м’якість у підході трактування людського тіла не ідеалізує його, а послідовно відтворює ті особливості, що роблять його впізнаваним – від масивності торса й стегон, розміру молочних залоз та асиметрії розташування волосся на лобковому підвищенні. Характер виконання роботи свідчить, що це академічне навчальне зображення оголеної жіночої моделі, що було виконане у студії, а не є копією з фотографії – це можна стверджувати на підставі застосованого автором підходу до відтворення постаті, зокрема перспективної побудови. Варто вказати, що у роботі чітко помітне джерело освітлення, що дозволяє у класичній манері продемонструвати тривимірність об’єму. Тіні є досить м’якими, коректно застосовані тональні переходи, що розкривають пластику оголеного людського тіла. Робота зі штрихом є виваженою та професійною, що свідчить про серйозний попередній практичний досвід автора. У лівій частині композиції за допомогою штрихування автор затіняє тло й виокремлює людську постать на листі паперу. З огляду на стилістику вирішення композиції та особливості застосованої техніки штрихування, робота є цілком ординарним прикладом навчальної студії європейської академічної школи кінця ХІХ – першої третини XX століття. Окремо варто вказати, що якщо питання художньої цінності у цьому випадку є дискусійним, то історичне значення є безперечним, зокрема у контексті аналізу творчості мистця Юліана Зайця, а також дослідження професійного становлення. Так, у цій роботі можна чітко прослідкувати, наскільки автор був ангажований навчальним процесом та прагнув професійно вирішувати складні завдання з аналітичного погляду, а не вдовольнявся суто візуальними ефектами та прийомами.

У правому верхньому куті напис «Берлін» (написаний іншим, друкованим почерком, та, вірогідно, виконаний в інший час), під ним складний до прочитання підпис. Нижче – дата «24/9 09», а під датою ще один недостатньо розбірливий напис. На звороті роботи у лівому нижньому куті – номер з книги вступу та інвентарний номер.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького