Портрет Францішека Сапєги

Францішек Сапєга (Franciszek Stefan Sapieha) (28.08.1772–20.05.1829) – державний діяч Речі Посполитої, генерал литовської артилерії (1793–1795), представник литовського магнатського роду Сапєг. Молодший син польного гетьмана литовського та великого канцлера литовського Олександра Михайла Сапєги (1730–1793) від шлюбу з Магдаленою Агнешкою Любомирською (1739–1780). З 1782 р. виховувався у маєтку Пулави під Варшавою – головній резиденції князів Чарторийських, разом із братами Костянтином Адамом (1773–1860) та Адамом Єжи Чарторийськими (1770–1861). Згодом навчався у Віленському університеті. У 1792 р. увійшов до складу Тарговицької конфедерації у Великому князівстві Литовському та став її радником. У 1793 р. отримав чин генерала литовської артилерії та очолив інженерно-артилерійський корпус. Того ж року став кавалером Ордену Білого Орла та Ордену Святого Станіслава. У 1793 р. одружився із дочкою графа Станіслава Щенсного Потоцького (1751–1805) Пелагеєю Розою Потоцькою (1775–1846). У шлюбі мав двох дітей: сина Євстафія Каєтана Сапєгу (1797–1860), учасника Листопадового повстання 1830–1831 рр. і визначного діяча польської політичної еміграції, і доньку Анелі Сапєгу (1801–1855), в шлюбі Замойську. У 1794 р. взяв активну участь у підготовці повстання під проводом Тадеуша Костюшка. Отримав звання генерала-лейтенанта та став командиром окремої дивізії. Згодом відійшов від політики й військової справи, подорожував Європою, часто відвідував Вільно. Вів розкішний спосіб життя і постійно потрапляв у борги. Один із найзначніших землевласників у Литві та Білорусі. У своїх маєтках Ружани та Деречин утримував театри. Помер 30 травня 1829 р. в Деречині.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького