Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено двох молодих чоловіків, які стоять поруч один біля одного у повний зріст і спілкуються між собою. Обоє вбрані в традиційний одяг селян або міщан ХІХ століття. Композиція показана з двох різних ракурсів: ліворуч – фігура, яка повернута обличчям частково до глядача, постать праворуч спиною до глядача. Вони представлені на фоні, що схожий на заміський краєвид із пагорбами та міськими мурами й будівлями вдалині. Чоловіки одягнені у довгі плащі або каптани, на голові дуже висока смушева шапка з прямим верхом. Штани практично непомітні під довгим подолом, лише видно, що вони вузькі й заправлені у взуття. Взуті у високі вузькі чоботи та підперезані поясом поверх верхнього одягу. Фігури показані у позах та із жестикуляцією, яка певною мірою віддзеркалена. Юнак праворуч праву руку тримає зігнутою в лікті на рівні вище поясу із відставленим в сторону вказівним пальцем інша рука опущена вниз. Інший чоловік демонструє такий самий жест, лише у нього рука піднята на висоту грудей. Складається враження, наче вони вказують в одному напрямку або ж активно жестикулюють. Вираз обличчя чоловіка зліва відкритий та спокійний, можливо, трохи усміхнений, його погляд спрямований на співрозмовника. Рисунок виконано олівцем у графічній техніці. Манера зображення досить деталізована, автор передає дрібні деталі народного строю, складки одягу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького