Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено чоловіка та жінку молодого або середнього віку поруч один до одного. Фігури стоять прямо у напрямку глядача. Чоловік одягнений у високу шапку із прикріпленою гілочкою та довге пальто чи каптан і вузькі штани, підперезаний поверх широким поясом, взутий у постоли або ж легкі черевики. У лівій руці на рівні поясу тримає букет квітів чи гілок дерева, у правій опущеній долу руці має щось на зразок нагайки або канчука. Голову повернув у напрямку жінки та погляд, очевидно, спрямований на неї. Жінка вбрана у жакет та довгу спідницю до підлоги, взута у легкі туфлі, на голові вінок із рослин або квітів із вплетеними стрічками, на плечі накинута хустка. У зігнутих у ліктях руках піднятих на рівень грудей також тримає якусь гілочку. Голови повернута у сторону чоловіка та погляд спрямований на нього. Зображена пара одягнена в традиційний одяг селян ХІХ ст., це може бути подружжя, яке бере участь в обрядовому дійстві. Про це свідчить святковий характер одягу, прикраса головного убору чоловіка та вінок жінки, а також атрибути, які герої тримають в руках. Вираз обличчя в обох спокійний, чоловік злегка усміхнений. Фон у зображення відсутній, тонкою лінією просто означена поверхня на якій стоять люди. Автор акцентував на персонажах, яких, вочевидь, слід розглядати як узагальнені образи без яскраво вираженої індивідуалізації. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького