Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку представлені дві фігури на фоні наметового табору на дальньому плані видно декілька наметів і малі постаті. Одна фігура – значно вища, дорослий чоловік, який стоїть у профіль вліво; друга – нижча й молодша постать – хлопчик чи юнак, що стоїть поряд праворуч і теж дивиться вліво. Постать ліворуч має головний убір, який схожий на об’ємну, складену чалму, що нагадує тюрбан із кількома завитками навколо голови; укладений щільно, із м’якими складками. Плечі та частково спину прикриває одягнена пелерина або манто коротка накидка з «пухнастим» оздобленням по верху на ній присутні невеликі затемнені цятки, що нагадують хутро з плямами. Верхній одяг це довгий плащ або парадний халат, що спадає до долу, великі вертикальні складки й штрихування передає блиск і тяжкість матеріалу – на нижній частині видно тонкі вертикальні смуги, схожі на поздовжній орнамент або відтінки тканини. Плащ закриває більшу частину фігури та виглядає важким і багатим. Під ним проглядаються нижні краї одягу й плоске взуття із невеликим загостреним носком. Внизу зі зворотної щодо глядача сторони проглядають довгі піхви для зброї. Руки взяті в боки, постава врівноважена і гордовита. Молодша постать у руці тримає головний убір, а саме круглий фетровий/м’який капелюх або шапку, який юнак тримає в правій руці. Верхній одяг це – короткий туник чи двобортна куртка або подовжений жилет, підперезаний ременем на рівні талії; одяг доходить до середини стегон. У лівій руці довга вийнята з піхов шабля, що майже торкається землі; завдяки цьому постать схожа на юного зброєносця чи учня-воїна. На ногах короткі штани або панчохи чи вузькі шкарпетки підкреслені складками біля колін; взуття більш приземлене, із виразними підгинами. Загалом одяг простіший і функціональніший, ніж вбрання вищої постаті. Хутро пелерини передано дрібними цятками, гладкість плаща і його вертикальні складки показані довгим штрихуванням; дрібні перехресні штрихи передають тіні на тканині. Метал шаблі та жорсткі елементи ременя виділені чистішими контурами й блискучими відблисками шляхом мінімального штрихування. Сюжет виглядає як сцена із військового табору – старша постать може бути людиною вищого становища вельможею або старшим командиром, молодший супровідником, слугою чи юним зброєносцем. Композиція статична, обидві фігури показані в анфас-профільному положенні, що надає сцені урочистості й формальності; масштаби підкреслюють різницю у зрості та статусі. На тлі видніються згладжені елементи пейзажу й наметів, виконані мініатюрно, щоб не відвертати уваги від головних постатей. Отже, тут вочевидь представлена авторська варіація на історичну тему, яка заразом ретельно передає деталі вбрання зображених персонажів. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення історичного костюма, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького