Невільники кохання

Яніна Райхерт-Тот

Основна інформація

ID: С-I-74
Автор: Яніна Райхерт-Тот
Назва: Невільники кохання
Дата створення: 1920-ті
Країна: Австро-Угорська імперія
Культура: Східна Європа
Техніка: ліплення
Матеріал: гіпс
Розміри: 48 x 46 x 42 см (висота x ширина x глибина)

Додатково

Вид: скульптура 3D
Жанр: сюжетний
Провенанс: Зі збірки Міської Галереї м. Львова, придбано у TSPP, 1930 р.
Експозиція: Палац Лозинського

Інформація про автора

Автор: Яніна Райхерт-Тот
Автор мовою оригіналу: Janina Reichert-Toth
Роки життя: 1895–1986
Країна: Австро-Угорська імперія
Біографія: Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth) (22 червня 1895, Старий Самбір – 7 березня 1986, Краків) – польська скульпторка, працювала у Львові та Кракові. Народилась у Старому Самборі в родині Юзефа Райхерта, судового радника у Львові, та Антоніни Кіларської. Разом із батьками переїхала до Львова у 1907 р., де проживала на вулиці Курковій, 25 (нині – вулиця Лисенка), у кам’яниці, що належала її дідусеві по лінії матері – знаному львівському окулісту Юзефу Кіларському. Відвідувала приватну гімназію ім. Ю. Словацького. Під час Першої світової війни родина перебувала у Брно. У 1915–1918 рр. студіювалась у Львівській художньо-промисловій школі на відділенні декоративної скульптури. У 1919–1921 рр. навчалась у Краківській академії мистецтв у відомого польського живописця, скульптора і графіка Костянтина Лащки. Працювала у Львові в скульптурній майстерні Людвіка Тировича – місцевого підприємця і скульптора вірменського походження. Згодом відкрила власну майстерню в родинній кам’яниці на вулиці Курковій, 25. У 1930 р. отримала від міста приміщення на першому поверсі палацу Бесядецьких на площі Галицькій, 10. Викладала малюнок у жіночій гімназії сестер-назаретянок. Працювала в Державній жіночій професійній школі та Вищій школі домашнього господарства для жінок на Снопкові. Одночасно з викладацькою роботою присвятилася творчості. У грудні 1935 р. одружилася зі скульптором Фридериком Тотом. Після шлюбу перенесла майстерню у нову віллу на вулиці Одровонжів, 4 (нині – вулиця Літня). У червні 1919 р. дебютувала на II виставці Асоціації польських мисткинь. Визнання Я. Райхерт-Тот здобула на виставці, організованій у Львові в Промисловому музеї Товариством приятелів мистецтва (1927), де мисткиня експонувала 22 роботи. У 1924–1939 рр. у співпраці з архітектором Вітольдом Мінкевичем створила низку скульптур для львівських сакральних споруд, зокрема костелів св. Марії Магдалени та св. Єлизавети (свв. Ольги і Єлизавети) у Львові. У 1940 р. працювала на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. У 1941 р. переїхала до Томашова Любельського, у 1946 р. – до Кракова. У творах Я. Райхерт-Тот 1920-х рр. помітні впливи А. Бурделя, середньовічної пластики, скульптури Ренесансу. У низці робіт відчитуються кубістичні інспірації К. Бранкузі, Ж. Ліпшиця, П. Пікассо. Окремі скульптури позначено інтеграцією формотворення ар-деко. Сформувала власний стиль, позначений тектонічністю, конструктивністю, чітким ритмом. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової пластики.

Опис роботи

Скульптурна композиція, що зображує дві голови. Ліворуч голова молодого чоловіка, закинута дозаду та притулена до жіночої голови, що, своєю чергою, також закинута дозаду та притулена до шиї чоловіка. Очі обидвох персонажів заплющені. Композиція вражає своїм психологізмом: беземоційні, на перший погляд, фігури, котрі переживають драму – їхні голови надривно тягнуться одна до одної, що підкреслюється натягнутими, як струна, м'язами шиї.

Правове регулювання

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького

Невільники кохання

Інше