У затінку (Крим)

Художня манера Миколи Глущенка викристалізовувалась на взірцях європейського, насамперед французького, живопису кінця ХІХ – початку ХХ століть. Париж із його різноманітними мистецькими школами та течіями відіграв велику роль у творчому шляху художника. Під впливом імпресіоністів Клода Моне, Анрі Матісса, постімпресіоністів Поля Сезанна та члена групи «Набі» П’єра Боннара поступово склався оригінальний «глущенківський» почерк. Сміливий колорит, виразний малюнок, яскравість і кольорова насиченість полотен стали характерними особливостями його творів. Глущенко використовував майже відкриті кольори – спектральні чи навіть яскраво-анілінові, поєднуючи у своїй палітрі, на перший погляд, непоєднуване, він перейшов від механічного змішування фарб до роздільного мазку, тобто до оптичного змішування. Кольори при цьому ставали «повітряними», легкими, менш матеріальними. Засобами живопису Микола Глущенко розв’язував не лише проблеми пейзажного жанру, а й працював, серед інших, із темами оголеної натури та жіночої краси. Сміливо, легко, розкуто, із застосуванням широкого арсеналу образно-пластичних прийомів був написаний твір «У затінку (Крим)».

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького