Балтика

Художня манера Миколи Глущенка викристалізовувалась на взірцях європейського, насамперед французького, живопису кінця ХІХ – початку ХХ століть. Париж із його різноманітними мистецькими школами та течіями відіграв велику роль у творчому шляху художника. Під впливом імпресіоністів Клода Моне, Анрі Матісса, постімпресіоністів Поля Сезанна та члена групи «Набі» П’єра Боннара поступово склався оригінальний «глущенківський» почерк. Сміливий колорит, виразний малюнок, яскравість і кольорова насиченість полотен стали характерними особливостями його творів. Глущенко використовував майже відкриті кольори – спектральні чи навіть яскраво-анілінові, поєднуючи у своїй палітрі, на перший погляд, непоєднуване, він перейшов від механічного змішування фарб до роздільного мазку, тобто до оптичного змішування. Кольори при цьому ставали «повітряними», легкими, менш матеріальними. Микола Глущенко працював у різних живописних жанрах, але улюбленою та найбільш плідною темою завжди залишався пейзаж. Значну частину мистецького доробку художника становлять його враження від мандрівок світом.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького