Смерть святої

Ймовірно, невідомий художник зобразив дуже розповсюджений протягом кількох століть релігійний сюжет – Смерть Святої Клари. Вона була послідовницею та духовною соратницею відомого й у наші часи Святого Франциска Ассізького (ХІІІ ст.). Наслідуючи приклад «братів менших», утворила жіночий монаший орден, пізніше названий на її честь орденом кларисок. Прославилася своїми чудесами за життя: двічі рятувала Ассізі від ворожих військ, виходячи на вали міста зі Святими Дарами. Через це її атрибутом вважається монстранція. Після смерті мощі святої залишилися нетлінними.
Художник зобразив жінку в бідній келії на смертному одрі з соломи. Фігура Клари займає майже всю ліву діагональ полотна. Її голова оточена німбом, спокійне обличчя із заплющеними очима схилене на ліве плече. Схрещеними на грудях руками вона притискає до серця дерев’яне розп’яття. Над нею священник проводить обряд соборування. Під стелею вирує вихор із херувимів, які зустрічають святу. Ложе оточують фігури ченців, які моляться або перебувають у глибокій задумі.
Передній план художник неочікувано віддає релігійній алегорії та символіці ванітас: на підлозі з кам’яних плит стоїть череп – символ гріхопадіння і, як наслідок, смертності людини. Стос книг – символ обмеженості й недосконалості людських знань, на який спирається відкрите Святе Письмо – тріумф Слова Божественного. З-під книг виглядає кінець мотузки, якою підперізувалися францисканці, зав’язуючи на ній три вузли як три обітниці: чистоти, бідності й послуху.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького