Сатир і Вакханка (Менада)

Оригінальне дзеркало Мартеллі становило собою круглу плакетку, яка підтримувала поліроване дзеркало (XV ст.). У наступні століття популярності набули вже відливи самої плакети. Основні персонажі композиції – дві поясні фігури, що сидять у профіль, обернені одна до одної – старий Сатир (зліва) та Вакханка, або Менада (справа), яка вичавлює з грудей молоко у ріг, декорований півфігурою пса. Персонажі сидять в оточенні виноградної лози та інших атрибутів родючості. Вгорі на осі – фігура путто на подіумі. Внизу в центрі репрезентоване оплічне зображення довговолосого чоловіка анфас – вочевидь, одного з представників аристократичної тосканської родини Мартеллі. Серед відомих її представників – брат Федеріко, монах-францисканець, астролог (XV–XVI ст.), а також морганатична дружина Козімо Медічі, першого Великого герцога Тоскани, – Камілла Мартеллі (1547–1590). Під портретом табличка з написом: «Natura iovet que necessatis urget» («Природа радіє, бо задовольняє спраглих»). Жест руки сатира є давнім знаком, який, як вважалося, відганяв лихе око. Таке послання захисту вказує на те, що оригінальне дзеркало могло бути весільним подарунком. Варіанти плакети зберігаються в музеях Лондона та Нью-Йорка, а також в музеях інших європейських країн та США. Існують варіанти овальних плакет з окремими зображеннями Сатира та Вакханки. Робота майстра дзеркала Мартеллі створена за моделлю Крістофоро Фоппа, знаного як Карадоссо (1445–1527 (?)).

Внизу на табличці виритований напис латиною: «Natura iovet que necessatis urget» («Природа радіє, бо задовольняє спраглих»). На звороті написи: «39. G.N.M.L.»; «№ С-ІІ-677 Львів ОКГ»; «№ С-ІІ-677 / Львів ОКГ»; марка з написом: «Gal. Nar. m. Lwowa».

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького