Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На малюнку зображено молодого чоловіка, який грає на дуді. Дуда (також ґайда, коза, козиця, баран, міх, дутка) – це архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри зі вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками й трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію. Добре видно всі елементи інструмента: міх (який натискає рукою), трубки (включаючи дронову – довшу, що лежить на плечі), а також сопілку, на якій грає вдихаючи ротом повітря. Чоловік вбраний у простий сільський одяг, що включає довгу сорочку або куртку з широкими рукавами, вузькі штани та просте взуття схоже на постоли. Костюм виглядає функціональним, зручним для подорожей або сільської місцевості. На голові носить шолом або капелюх, який нагадує шолом, що є елементом традиційного вбрання. На фоні видно горбистий або гірський пейзаж із деревами та пагорбами, це створює враження, що персонаж мандрує горами. Чоловік зображений у профіль, у русі, ніби крокує вперед і одночасно грає на інструменті. Його постава передає зосередженість і спокій. Лінії чіткі, тонкі, добре опрацьовані. Помітна майстерність автора у передачі текстури тканини, дерева, волосся. Тіні передані штрихуванням. Це зображення, має етнографічне або романтизоване історичне значення. Чоловік – мандрівний музикант, типовий представник народної традиції гри на волинці. Образ передає дух мандрів, народної культури та музичного життя в сільській місцевості. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького