Портрет жінки

Роботи 1960-х років є яскравим прикладом довершеної мистецької цілісності модерністичних формотворчих пошуків та гуманістичних переконань Леопольда Левицького, чия творчість мала значний вплив на розвиток львівського мистецтва другої половини ХХ століття. В цей час відбулись зміни, які стосувалися не лише мистецтва. У 1962 році художник на запрошення друзів поїхав до Кракова, щоб нарешті отримати диплом про закінчення Академії мистецтв і про мистецьку освіту. Під час зустрічей з’ясувалося, що, незважаючи на воєнні лихоліття, одному зі знайомих удалося зберегти валізку з кліше офортів 1930-х років. Знайомство з повоєнними творами друзів, спогади про студентські роки, аналіз власного мистецького доробку були поштовхом до змін у творчості Левицького. Він дозволив собі експериментувати формально-пластично, композиційно, сюжетно. Плідно працюючи в галузі естампа, художник кристалізував власний графічний стиль, що базувався на архетипах народного примітиву й авангардної стилізації. Відтак особливими ознаками авторського почерку стали формотворча динамічна лінія, що змінює свою товщину навколо предметів, та вміння стилізувати і спрощувати форму до наївної простоти.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького