Портрет Максима Музики

Ярослава Музика

Основна інформація

ID: ФМз-Ж-327
Автор: Ярослава Музика
Назва: Портрет Максима Музики
Дата створення: 1924
Країна: Україна
Культура: Східна Європа
Техніка: мішана техніка
Матеріал: стара іконописна дошка левкас темпера олія
Розміри: 39 x 29 см (висота x ширина)

Додатково

Вид: живопис
Жанр: портретний
Провенанс: Фонд Ярослави Музики

Інформація про автора

Автор: Ярослава Музика
Роки життя: 1894–1973
Країна: Австро-Угорська імперія, УРСР, тепер Україна
Біографія: Ярослава Музика (Стефанович) народилася в містечку Залізцях на Тернопільщині 10 січня 1894 р. Померла 24 листопада 1973 р. у Львові. Це мисткиня різнобічних вподобань і таланту. Вона зверталася до графіки – ліногравюри, деревориту, сухої голки, монотипії; живопису – олії, темпери, гуаші, енкаустики; мозаїки й емалі, малюнків на склі, видряпування на золотій чи срібній фользі, батіка, тиснення по шкірі, карбування на металі. Навчалася рисунку і живопису у Вільній академії Л. Підгородецького у Львові, в Академії А. Лота в Парижі. У 1928 році стажувалася як реставратор у Центральній Державній реставраційній майстерні І. Грабаря в Москві. Працювала в Національному музеї в реставраційній майстерні. Ярослава Музика була однією із засновників української громадської мистецької організації Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), що діяла у Львові 1931–1939 рр. Художниця засвоїла нелегку техніку випалення емалевих виробів, відвідуючи заняття Марії Дольницької, які вона проводила у Львові у 1937 р. Крім цього, самостійно навчалася за французькими і німецькими посібниками з емальєрства. Мисткиня працювала в техніці насипної (живописної, розписної) та перегородчастої емалей. Улюбленими темами її емалевих робіт були гуцульська демонологія, поганська міфологія, вірування давніх слов’ян, за творчістю Т. Г. Шевченка, зображення тварин, жіночих портретів.

Опис роботи

На старій іконописній дошці зображений погрудний портрет чоловіка Я. Музики – Максима Музики. Відомий у Львові вчений-мікробіолог. Був членом НТШ, директором Бактеріологічно-хімічного інституту НТШ. У 1920–1924 рр. – декан Таємного Українського університету у Львові, керівник лабораторії «каси хворих». 1939–1941 рр. – заступник директора і доцент кафедри мікробіології Львівського медінституту. 1941 р. – запрошений на роботу до Києва, з початком війни евакуйований до Бішкека. З 1944 р. – директор, а потім заступник директора Львівського зооветеринарного інституту.

Портретована особа